Виховний захiд Андріївські вечорниці в початковій школі - 4 клас <!--if(Розробки виховних заходів)-->- Розробки виховних заходів<!--endif--> - Все для вчителя - CАЙТ ПЯТЫХ Е.И.
Меню
Нам пишуть
    
   Календар
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Гості з 25.04.11
Хто в гостях
Підручники онлайн

Підручники онлайн
Реєстрація сайту
Главная » Файлы » Розробки виховних заходів » 4 клас

Виховний захiд Андріївські вечорниці в початковій школі
09.08.2012, 21:28
Запорізький навчально-виховний оздоровчий комплекс № 110
Запорізької міської ради
Запорізької області

Виховний захiд 

Андріївські вечорниці 

в початковій школі 

Склала: Замаєнко Олена Василiвна
Вчитель початкових класiв
Навчально-виховного оздоровчого комплексу №110

м.Запорiжжя
2012

Мета: поглиблювати знання учнiв про традицiї, історію, етнографію, українського народу, його свята, обряди;
розвивати мовлення учнiв, пiзнавальний iнтерес;
виховувати повагу до iсторii рiдного краю, української мови, народної пicнi.

Обладнання: класна кiмната прикрашена на зразок української хати рушниками, іконами, духмяними травами, по центру українська піч з глечиками, макітрами, лавками, всі діти одягнені в українські костюми, на столі тісто для вареників, в макітрі готові вареники, для естафет та конкурсів - на палицях паперові голови коней, канат, повітряні кульки, килимок, пиріжки, хустина; на мотузці прив’язана калита, квач. 

(Українська світлиця. Попід стінами – лави, застелені ряднами. На видному
місці піч, стіл, покритий вишитою скатертиною з українським посудом:. горщики, макітри. На стінах висять рушник, ікони. Посередині хати – українська піч.)

Ведуча:
Добрий день вам, друзі щирі,
Хай живеться вам у мирі,
Не минайте нашу хату,
Бо у нас сьогодні свято.
3 давніх давен наша Україна славиться величними традиційними святами і обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини повертається до традицій свого народу.

Подібно до того, як по великих містах влаштову¬валися молодіжні клуби, звані бали тощо, в українському селі і містечку усталилися свої цікаві традиційні зібрання молоді під назвами - вулиці, музики, вечорниці, вечірки, досвітки, грища, попряхи, оденки та інші. Одним з найулюбленіших зібрань молоді були вечорниці.
Починалися вони пізньої осені, найчастіше на По¬крову(14жовтня).
То був час, коли сонце повертало на зиму і при¬рода поступово засинала, коли зібрані були хліб і городина, коли наставали довгі вечори.
Особливо важливими для молоді були вечорниці на Катерини і Андрія (7 і 13 грудня). Вони супроводжувалися різноманітними обрядами і ворожіннями про майбутню долю.

Вважалося, що на день Катерини здебільшого во¬рожили парубки, а на день Андрія — дівчата.
Вечорниці для молоді були справжньою народною школою життя. Як і в сім'ї, тут призвичаю¬вали молодь до праці, різних ремесел. У парубків та дівчат формувалися естетичні уподобання, основи гур¬тової та особистої поведінки, емоційний та інтелектуальний досвід.
Молодь освоювала багатий фольклор (пісні, казки, оповідання, перекази, легенди, жарти, загадки, прислів'я, прикмети тощо), історію села, краю, народу.
Варто зазначити, що батьки всіляко заохочували своїх дорослих дітей до участі у вечорницях, бо цілком резонно вважали, що слід дати вихід молодечій енергії, що їхні сини і доньки повинні мати надійних товаришів і подруг з юності. Мати не відмовляла доньці в продуктах для гуртової вечері, а батько ви¬діляв синові певну суму грошей. При цьому наставля¬ли: «Ходи та розум при собі носи»; «Оце йдете на досвітки, хлопці, щоб мене там не поганили».
Не мали права парубки на вечорницях лихо¬словити, битися чи напиватися або насміхатися з дівчини. Парубоцтво було хранителем дівочої честі і стро¬го карало блудливих дівчат. Парубки до своїх дівчат ставилися з особливою повагою.
Дівчата поводилися з па¬рубками гарно, не можна було сказати хлопцеві «брешеш».
Відвідувати вечорниці дівчатам дозволялося з п'ятнадцяти-шістнадцяти років, а хлопцям — з вісімнадцяти.

Для проведення вечорниць дівочий гурт підшуковував простору, зручну хату самотньої жінки. А відтак ішли дівчата до господині і просили дозволу «справляти в їх господі вечорниці». Після взаємної згоди господиню обраної хати молоді люди називали вже «вечернична чи досвітчана мати».

Дівчата здебільшого трималися тільки свого гурту, а хлопці могли відвідувати усі вечорниці в своєму селі і навіть мандрували на «чужі» села, «роздивлялися, де є гарні та моторні дівчата».

Дівчата намагалися якось віддячувати вечорничній матері за дозвіл збиратися в її господі. Вони зно¬сили продукти: борошно, крупу, зерно, квасолю, а перед великими святами і ковбасу, м'ясо, сало, ку¬рей, масло.
Несли різні «примусії» до роботи: веретена, прядки, днища, гребені; по кілька мичок пряжі для прядіння, полотно та нитки для вишивання та шиття; дротики, ключечки та вовну для плетіння тощо.
Зносили дівчата і харч для скромної спільної ве¬чері (якщо таку готували): пшоно, муку, олію, хліб, сало, яйця.

За роботою дівчата співають пісень, жартують, а далі заводять мову про свої душевні таємниці, про свою дівочу долю.
Декілька дівчат по черзі, поки інші працювали, готували скромну вечерю: галушки, вареники, млинці чи пиріжки, узвар.

Десь годині о дев'ятій-десятій вечора приходили парубки з очеретяними сопілками, іншими саморобни¬ми інструментами (якщо в гурті були музики) та ла¬сощами (горіхами, насінням, пряниками, цукерками).

Подекуди і самі парубки бралися за роботу. Та найчастіше хлопці нічого не робили, тільки за¬лицялися до дівчат, розважали їх: пригощали ласо-щами, розповідали дотепно про сільські новини, жар¬тували, грали на сопілках (скрипці, мандоліні, бала¬лайці, гармонії, якщо умів хтось із них), загадували загадки, читали вголос книжки, розповідали леген¬ди, казки, різні страхи про відьом і упирів, а то й просто різні небилиці та побрехеньки.

Починалися ігри, співи, танці.
Опів¬ночі розходилися по домівках. Кожну дівчину прово¬див хлопець і ніс прядку. Частина молоді залишалася ночувати в досвітчаній хаті, переважно ті, що мали пару. Вносили соломи, розстеляли на долівці, накри-вали ряднами і вкладалися покотом відпочивати.

Одним із свят, яке завжди відзначали наші батьки, діди, прадіди було велике зимове свято, особливо важливе для молоді — день Андрія.
Це свято відзначається 13 грудня і вважається днем пам'яті мученицької смерті одного із дванадцяти апостолів Христових — Андрія Первозваного.

Апостол Андрій, брат апостола Петра, прозваний Первозванним, проповідував на побережжі Чорного моря. Зберігся переказ про те, що він відвідував територію, яку нині займає Україна, а на київських горах понад Дніпром поставив хрест. Своїм учням він сказав, що тут колись засяє благодать Божа і постане велике місто з численними церквами.
За свої проповіді апостол Андрій прийняв мученицьку смерть у місті Патрах у Греції. Його було розіп’ято на так званому „Андріївському” хресті, що мав вигляд літери „Х”. Андрій Первозванний був прив’язаний до хреста за наказом правителя міста Патрі Егета.
Егет був язичником, а люди міста ставали християнами. Наляканий тим, що люди можуть повстати, Егет наказав припинити страждання Андрія і зняти його з хреста, як цього вимагали жителі міста.
Але Андрій відмовився зійти з хреста, молився і повчав людей. 30 листопада 62 року (13 грудня) Андрій помер на Хресті. Мощі Андрія Первозванного в 355 році було перенесено в Царгород. Згодом там, де Андрій установив хрест, було споруджено Андріївську церкву.

Наші предки вірили що, як зустрінеш день святого Андрія, так і складеться твоє особисте життя.
Свято Андрія молодь, особливо дівчата, вважали найважливішим, його чекали з радістю. Тому до нього ретельно готувались, бо дівчата дуже хотіли мати люблячого чоловіка і дружню родину.
Тривало свято два-три дні, до нього навіть справляли новий одяг.
Парубки та дівчата заздалегідь збиралися і радилися, як найкраще провести його. Зносили продукти, наймали музик. Для того, щоб роздобути продукти на Андрієві вечорниці, дівчата ходили «циганувати» .
Одна з них, ви¬мащена сажею, мов циганка, ворожила, а інші при¬мовляли, танцювали, виграючи на заслонці од печі, гребінці тощо. Ходили до тих односельців, що любили потішитися. Ті їм за ворожіння та веселощі дарували: хто борошна, хто маку, хто меду і т. д.

Я хочу, щоб сьогодні ожили перед нами вечорниці в ніч на Андрія, а ігри, забави нагадали молодість батькам, бабусям, дідусям.
Вшановуючи шану минулому, беручи все найкраще у наше сьогодення, ми на вечорницях відроджуємо усе найдорожче,що є в народі: його пісню, мову, етнографію, історію.
То ж, завітаємо до однієї з українських хат.
Мати дочку та й наряджала,
На досвітки та й посилала.

«Іди, доню, та й на досвітки,
До подружок та й на довідки».

(йдуть дівчата, співають « Ой, є в лісі калина»)
1. Ой, єсть в лісі калина, Ой, єсть в лісі калина,
Калина, калина, комарики – дзюбрики, калина.
Калина, калина, комарики – дзюбрики, калина.

2. Там стояла дівчина, Там стояла дівчина,
Дівчина, дівчина, комарики – дзюбрики, дівчина.
Дівчина, дівчина, комарики – дзюбрики, дівчина.
Дівчата:

Добрий вечір вашій хаті,
Уклін господині.
Чи веселі вечорниці
в нашій Україні?

Добрий вечір, господине,
Славна молодице.
Чули, що у цій хатині
будуть вечорниці.

Всі: - Добрий вечір у вашій хаті!
Господиня: - Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!
Просимо, просимо.
Заходьте сміливіше,
сідайте, будьте ласкаві,
у нашій хаті, на нашій лаві.

Дівчина:

Аби щастя було в хаті
Щоб усі були багаті,
Аби було любо, мило,
Аби всі були щасливі.

Господиня:.
Будем з вами добрі, щирі,
То і будем жити в мирі.
Тоді всім нам допоможе
Матір світу – Матір Божа.

Поспішайте, дівчаточка,
Все приготувати,
Бо вже пора вечорниці
Всім нам починати.

Ось наліпим вареників
Біленьких, смачненьких,
Та й запросим до нас в гості
Хлопчиків гарненьких.

Щоби вони разом з нами
Дружно працювали,
Андріївські вечорниці
Піснею стрічали.

(На лавах сідають дівчата – вишивають, шиють, в’яжуть і співають пісню « І шумить, і гуде».)

1. І шумить, і гуде,
Дрібний дощик іде.
А хто ж мене молодую
Та й додому проведе?
А хто ж мене молодую
Та й додому проведе?

( заходять хлопці з піснею)

2. Обізвався козак
На воронім коні:
- Гуляй, гуляй, дівчинонько,
Я додому проведу.
Гуляй, гуляй, дівчинонько,
Я додому проведу.
1. Хлопець: - Помагай Бог!
Приймете нас на вечорниці?
2. Дівчина: - Ні, не приймемо!
3. Хлопець: - Та пустіть до хати!
4. Дівчина: - Гарненько попросіть!
(Хлопці стукають.)
5. Дівчина: - Агов, хто такий?
6. Хлопець: - Пес рябий, баран крутолобий, ведмідь клишоногий!
Пустіть до хати!
7. Дівчина: - Не пустимо в хату, дуже вас багато!
8. Хлопець: - Пустіть, бо гірше буде!
9. Дівчина: - Ми як візьмемо рогатини, полатаєм ваші спини.
(Хлопці видають, що злякалися)
10. Хлопець: - Дівчатонька, голубоньки, та ми ж прийшли не битися,
та ми ж прийшли миритися,
гостинці принесли, і музик привели!
11. Хлопець: – Ми й роботи не боїмся анітрошки.
Навіть вмієм чисто мити миски й ложки!
12. Дівчина: - Ну, тоді заходьте вже!
(Дівчата пускають до хати хлопців, але вони вдають, що сердяться. Дівчата починають іх зачіпати. Виходить одна, починає, пританцьовуючи співати)
13. Дівчина: - Полюбила коваля, така доля моя,
Я ж думала – кучерявий,
а в нього чуба немає...
14. Хлопець до неї співає:
Галя, Галя чорнобрива, чого в тебе брови криво,
На козака задивилась, та й брівоньки іскривились...
15. Дівчина:
А до мене Яків приходив,
Коробочку раків приносив.
А я тії раки забрала,
А Якова з хати прогнала!
Господиня:
Досить вам дразнитися, давайте краще привітаємо тих, хто має ім’я Андрій, з іменинами. І зробимо це не традиційним способом. Кожний іменинник має витягнути з макітри листочок, на якому написане прізвище та ім’я присутьої на вечорницях дівчини, котра повинна бути «жінкою» Андрія протягом вечора. Саме вона має привітати свого «чоловіка» зі святом і подарувати йому подарунки.
(Андрій витягує папірець і називає і’мя дівчини)
Дівчина:
«Дарую фасолю, щоби мав добру долю,
дарую скибу хліба, щоб минала всяка біда,
а той хліб чорний, щоб був парубок моторний,
дарую лист лавровий, щоби був завжди здоровий!»

Господиня:
- Ну що ж, дорогі гості, хай дзвенять сьогодні наші улюблені пісні, жарти і сміх. А зараз ми побачимо, яка з дівчат найкраща господиня та вміє ліпити вареники.
(дівчата починають ліпити)
- А щоб веселіше було, давайте заспіваємо жартівливої пісні.
(«Чи я не хазяйка?»)
1. Чи я не хазяйка,
Чи не господиня,
Сім днів хати не мела,
Печі не топила.
2. Ідуть люди з поля,
Ідучи сміються,
Що у мене в подушках
Ворони несуться.
3. Не смійтеся, люди,
Якось воно буде:
Я ворону поскубу,
Ще й перина буде!

16. Відпустила мене мати
Та на вечорнички,
Там дівчата чорнобриві
Плетуть рукавички.
17. Рукавички виплітали.
Весело співали,
А музики як заграли,
Ще й затанцювали.
18. Ой, гоп, чики-чики.
Та червоні черевики,
Підківками цвьок-цвьок,
А ніжками скок-скок!
19. Ой, скач та по хаті,
Сватавсь рогач на лопаті.
Горщик сватався на мисці.
Ополоник на копистці!
20. Віник сватався до палки,
А жук сватався до галки!
(пісня «По дорозі жук - жук»)
1. По дорозі жук-жук,
По дорозі чорний...
- Подивися, дівчинонько,
Який я моторний.
Який я моторний
І у кого вдався,
Хіба ж даси купу грошей,
Щоб поженихався.

2. По дорозі галка,
По дорозі чорна.
- Подивися ж, козаченьку,
Яка я моторна.
Яка я моторна,
Гнучка чорнобрива.
Як побачиш, аж заплачеш,
Що я вередлива.

3. По дорозі жук-жук, По дорозі галка,
По дорозі жук-жук, По дорозі галка.
По дорозі жук-жук, По дорозі галка.
Господарка:
Та які ж це вечорниці без ігор? До того ж, Андрія – це було колись єдине свято у році, коли молоді дозволялось грати-гуляти, їй прощали будь-які бешкети.
Були різні ігри типу дитячої «рибака і рибок» (коли хтось один крутить по колу мотузку, а всі інші перестрибують). Та особливістю свята було те, що хлопці стрибали з дівчатами парами, взявшись за руки.
( Проводиться гра «Рибак та рибки»)
Парубки мусили виконати завдання: на спритність (витягували перстені з миски з водою, щоб не намочити носа), на дбайливість (годували з зав’язаними очима одне одного печивом) та випробовували, хто дужчий (здували один на одного гривню з тарілок, посипаних борошном).
- Із незапам'ятних часів в Україні козаки славилися силою та спритністю. Тож зараз ми побачимо, чи гідні хлопці нашої школи називатися справжніми козаками.
1. Конкурс «Степ та воля - козацька доля».
Сяяли на сонці шаблі запорожців,
Як вони на конях гнали ворогів.
Козацькому роду нема переводу,
Лине його слава з далечі віків!
- Здавна наші козаки пересувалися степами та шляхами на конях. Ось і ми перевіримо. Чи готові наші хлопці до козацького життя.
(естафета на конях – на палиці паперова голова коня)
(Музика «І шумить, і гуде»)
2. Конкурс «За рідний край хоч помирай».
(перетягування канату)
(музика»Чічері»)
Бачу, хлопці - нічого,
Козаки які ого!
Тож недарма всі дівчата
Поспішали так на свято.

3. Конкурс «Без зброї слабкі герої».
- Береженого Бог береже, а козака - шабля стереже. А у нас мирні козаки і змагатися вони будуть без шабель.
Розвивайся, сухий дубе -
Завтра мороз буде.
Приготуйтесь, козаченьки,
Поєдинок буде.
(до ноги прив’язати повітряну кульку і хто раніше в парі на неї наступить)
(Музика «Ти ж мене підманула»)

4. Конкурс «Козацькому роду нема переводу»
Двоє гравців сідають на землю, беруться за руки і, упершись ступнями ніг, намагаються перетягти один одного. Хто перетягне – той дужчий.
(Музика «Іванку»)
Господарка:
- Мабуть, послабли наші козаки.
Треба їх трохи підгодувати,
щоб вони мали сили придбати.
5. Конкурс «Де кисіль, там я й сів, де пиріг - там я й ліг».
- Аби були пиріжки, то знайдуться і дружки.
Перед кожною командою виставляється миска з пиріжками (приблизно по 3 пиріжки на кожного учасника) і кисіль у глечиках. Яка команда швидше впорається із їжею, того й перемога. Годувати один одного із зав’язаними очима.
(Звучить мелодія пісні «Із сиром пироги»).

6. Конкурс «Я ж тебе, вірная, аж до хатиноньки сам на руках однесу»
І це ще не все. Парубки завжди були хранителями дівочої честі, до своїх дівчат ставилися з особливою повагою. Всю важку працю виконували своїми міцними руками. То ж зараз ми перевіримо, які вони у них міцні. Щоб дівчина не змочила ноги росою, не забруднила черевичків,хлопці носили їх на руках. Про це навіть і пісні народні співали. Чи готові ви до такого випробування?

( Під звуки пісні «Ніч яка місячна» хлопці переносять дівчат на руках)

Господарка:
- Ой, славні ж у нас козаки. А чи люблять вони працювати?

(пісня «Грицю, Грицю, до роботи»)

- Грицю, Грицю, до роботи!
- В Гриця порвані чоботи...
- Грицю, Грицю, до телят!
- В Гриця ніженьки болять...
-
- Грицю, Грицю, молотити!
- Гриць нездужає робити...
- Грицю, Грицю, врубай дров!
- Кахи-кахи! Нездоров...
-
- Грицю, Грицю, роби хліб!
- Кахи-кахи! Щось охрип...
- Грицю, Грицю, до Марусі!
- "Зараз, зараз, уберуся!"
-
- Грицю, Грицю, хоч жениться?
- "Не можу одговориться!"
- Грицю, Грицю, кого взяти?
"- Краще Галі не зіскати!
-
- Галю, серденько моє,
- Чи підеш ти за мене?"
- "Стидкий, бридкий, не люблю
- І за тебе не піду!"
Дівчата:
Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки чарівниці!
Котрая дівчина чорні брови має, |
То тая дівчина усі чари знає.

Ішов Гриць з вечорниць темненької ночі,
Сидить гуска над водою, витріщила очі.
Він до неї: гиля, гиля – вона й полетіла,
Коли б не втік осокою, була б Гриця з”їла!
Господарка:
- А чи не засумували наші дівчата? Чим вони тут у нас займаються?
21. Іде, іде, іде дощ

На білу березу,

А я свому миленькому

Сорочку мережу.

22. Сестра дала ниточок,

Мати – полотенце,

А я сіла й вишиваю

Від щирого серця.

23. Мати моя, мати моя,

Мати моя мила,

Не дай мене за рудого,

Бо я чорнобрива.

24. Мати жалю завдала,

За рудого віддала.

Та ще й мені наказала,

Щоб я його шанувала.

25. А я його шаную,

Як собаку рудую.

Під лавою припинаю,

Помиями напуваю.

26. Прив’язала до стола,

А він зуби вискаля.

Скаль, скаль, вражий сину,

Поки знайду хворостину.

27. Хворостину знайшла,

Та й відсердилася.

Я на свого миленького

Змилосердилася.

Господарка:
- А тепер давайте пограємо в українську народну гру «Панас».
(Гра «Панас»)
Грають хлопці та дівчата. За бажанням хтось стає „Панасом”, йому зав’язують очі хустинкою, виводять на середину площадки і звертаються з такими словами:
- Панасе, Панасе! На чому стоїш?
- На камені!
- Що продаєш?
- Квас!
- Лови курей, та не нас.
„Панас” починає ловити, і кого з гравців спіймає, той стає „Панасом”

28. Хлопець : - Дівчата, а чи готові вже ваші вареники? Почастуйте нас!
Дівчина: - От зараз ми вас почастуємо!
(пісня «Наші хлопці вареничків хочуть»)
1. - Наші хлопці вареничків хочуть,
Наші хлопці вареничків хочуть.

- Навари, милая, навари, милая,
Навари, у-ха-ха, моя чорнобривая.

2. - А я дров не маю, ви мої хороші.
А я дров не маю, хлопці мої гожі.

- Нарубай, милая, нарубай, милая,
Нарубай, у-ха-ха, моя чорнобривая.

3. - Я рубать не вмію, ви мої миленькі.
Я рубать не вмію, мої соловейки.
- Научись, милая,научись, милая.
Научись у-ха-ха, моя чорнобривая.

4. - А я сил не маю, ви мої хороші.
А я сил не маю, хлопці мої гожі.
- Не балуй, милая, навари, милая.
Вареничком пригости, моя чорнобривая.
Господарка:
- А тепер всіх прошу сісти.
Варенички будем їсти!

Спочатку скуштують дівчата вареників чарівних, з загадками і передбаченнями. Завтра ж Андрія. Знаєте, дівчата, всі гадання в цей вечір починалися зночі, в яку народився учень, один з Апостолів Ісуса Христа — Андрій Первозваний. Давайте, попросимо Андрія.

Дівчата: (хором):
Андрію, Андрію,
На тебе вся надія.
Хочем долю свою знати,
просим тебе помагати.

Господарка:
Ось скуштуйте цих вареників і взнаєте, яка буде ваша доля.

Д і в ч и н а : Давайте спробуємо.

(Бере перша вареник з макітри, надкушує його).
- 29. Вареник із сиром! Буду з чоловіком жити в злагоді і в мирі.

(Підходить друга дівчина, бере вареник, кусає його)
- 30. А мій вареник із сіллю. Що це означає?

- Будеш жити в достатку. Не будеш на солене хлебати.

- 31. А мій вареник з монетою!

- Багатою будеш!

- 32. А мій вареник з обручкою.

- Заміж скоро вийдеш.
Господарка:
Найбільш поширеними стравами та печивами на Андріївських вечорницях були традиційні — каша, ва¬реники, узвар, калита і балабушки — ма¬ленькі булочки з житнього борошна.
Увечері, як заходило сонце (подекуди і вночі), ішли дівчата три рази до річки, набирали ро¬том води і замішували нею тісто. Якщо водоймище було вкрите льодом, то рубали ополонку. Коли по до¬розі в засідках ховалися хлопці і смішили дівчат, то¬ді доводилося ходити не три рази, а більше. Вилива¬ли воду з рота і тоді, коли дівчат перестрівав на до¬розі чоловік з батогом у руці, бо батіг руйнував усі чари. Принесеною таким чином водою замішувала тісто, додаючи солі. Міряли наперстком: наперсток во¬ди, наперсток солі, наперсток борошна. Замісивши балабушку, кожна дівчина її позначала і власноруч засовувала в піч.
Гуртові ворожіння на Андрія у вечорничній хаті починалися здебільшого з балабушок.
Посеред хати ставили низенького ослона (стільця, решето, віко з діжі, заслінку тощо) і застеляли руш¬ником. Подекуди рушника стелили на долівку. Тоді розкладали на ньому балабушки (пампушки, паля¬нички, буханці, калачики, хлібчики, опіканці тощо) в ряд по одній або парами. Кожна дівчина знала свою. Випікали балабушки різні: маленькі і великі (завбільшки з волоський горіх або яблуко).
Дівчата або парубки вводили знадвору на жит¬ньому перевеслі собаку. Іноді прив'язували йому червону стрічку. Голодний собака (часто йому не давали цілий день їсти) біг до балабушок. Чию з'їсть найскоріше, та дівчина найперша має вийти заміж (і так по порядку). А чию не торкне, та залишиться ще рік дівувати.
(Ворожіння балабушками)
Замість балабушок у нас булочки. Дівчата покладуть їх на стілець, а хлопці виберуть балабушки на власний розсуд. Та юна особа, чию балабушку взяв юнак, має запитати його ім’я, бо саме так, за повір’ям, буде звати її нареченного.
Існував і інший спосіб взнати ім'я хлопця-судженого, потрібно було на вулиці підійти до першого незнайомого чоловіка і під будь-яким приводом запитати, як його звати. Таке й буде ім'я чоловіка.

Ворожіння від¬бувалися, як уже було сказано, напередодні свята і на Андрія, 12—13 грудня і часто супроводжувались сміхом, жар¬тами, вигуками, а то й сльозами (коли дівчині не випадало заміжжя).
Во¬рожіння були з зерном, деревиною, со¬ломою, домашніми тваринами і птицею, окре¬мими речами і т. п.
Ворожили гуртом (і хлопці, і дівчата), групою (дівчата ворожили, а хлопці тільки спостерігали, ча¬сом різними жартами намагаючись їм перешкодити) та на самоті (коли не повинно бути свідків).
Типів ворожінь і їх варіантів було безліч.
Ворожили також з вогнем, водою і воском. Від¬бувалося це так: хлопці і дівчата прикріплювали ма¬ленькі воскові свічечки (позначені іменами) до поло¬винок шкаралуп горіхів або зроблених з воску мисо¬чок чи просто дощечок. Принесену з найближчого джерела чи річки воду наливали у миску, опускали туди запалені свічечки і спостерігали за їх рухом. Якщо свічечки парубка і дівчини зіштовхувалися і разом пливли, це означало, що вони скоро поберуться. Чия свічка потоне, той чи та буде без пари. Воду з миски разом з восковими свічечками по закінченню ворожіння виливали туди ж, звідкіль набирали.
Особливе пожвавлення наставало, коли в хату приносили живого півня (Полтавщина, Слобожанщи¬на), курку (Волинь), гуску (Ровенщина) або качура (Галичина) і розпочиналися ворожіння на тому, як поведеться птиця. Якщо півень, наприклад, кидався спочатку до зерна, жених мав бути добрим господа¬рем, а коли до води — п'яницею.

Після гуртових ворожінь у хаті перш ніж присту¬пити до головного ритуального дійства — кусання ка¬лити, дівчата виходили надвір, де продовжували свої ворожіння уже без парубків.

Виходили дівчата на двір, ви¬бирали собі місце біля тину розгортали свій рушник і починали лічити кілля під рушником, останній кілок перев'язували стрічкою. Зран¬ку ходили оглядати перев'язаний кілочок. Якщо він у корі, рівний і дістає землі, то чоловік буде високий, багатий і мудрий; якщо короткий і без кори, то низький і бідний; а як сучкуватий, то дурний.
А тепер скинемо по чобітку, розкрутимо його із зав'язаними очима і кинемо — в який бік чобіт носком упав, то з цього боку дівчину наречений
шукав.
(ворожіння чобітком)
Д і в ч и н а :

О Святий, добрий Андрію,
Я лишень на Тебе маю надію!
Дуже хочу знати,
Звідки нареченого маю виглядати?
І досі дівчата на Андрія на підвіконні ставлять у воду гілочку вишні чи яблуні, або гілочку бузкову чи черемхову. Коли розквітне до Різдва, то буде ця дівчина щаслива. Кладуть гілочку у воду і приказують:

Святий Андрію,
Маю на Тебе надію:
Дай, щоб вишня зацвіла,
А мою долю на поріг привела.
Вдома дівчата продов¬жували ворожіння. Писали на клаптиках паперу («номерки», «квитки») імена хлопців, клали під по¬душку. З чиїм ім'ям витягне папірця вранці, за того парубка піде заміж.
В ніч на Андрія дозволялись молодіжні бешкети.
Чого тільки хлопці не вигадують, щоб тільки дівчатам збитки зробити: біля хати ниткою снують вулицю, по якій з вечорниць дівчата додому повертаються; ставлять опудала (середину гарбуза вичищають, „очі" й „рот" прорізують і в гарбуз свічку засвічену вставляють). Ворота знімають, але неподалік залишають, щоб бать¬ки швидко вранці знайшли, бо дівчата пізно додому повертаються і пізно прокидаються. Хлопці шибки у вікнах малювали або папером вікна затуляли, - і це було найсмішніше. В хаті темно, всі сплять, бо думають, що ще ніч.
Андріївські вечорниці - це веселе і колоритне дійство, жарти і сміх, який охоплює не тільки молодь, а й усіх. Збитки - жарти, пустощі, здебільшого хлопців, які дозволялись тільки в Андріївську ніч.

(На сцені з'являються 2 куми з великим мішком, у якому сидить хлопець переодягнений в дівчину)

Кум 1: Добрий вечір гостям і тобі, господине!
Ми з кумом на ярмарку були.
Та й купили яблуньку.
Кум 2: А та яблунька садова,
Не що інше, як дівчина молода,
Дівчинонька чепурненька біля хати стояла,
Свою долю виглядала.
Та й нам, козакам, наморгала.
Господарка: А за що ж ви її купили?
Кум 1: Кобили продали, дівчину узяли.
Ану, хлопці, хто женитись хоче?
Кум 2: Стецьку, бери собі за жінку.
Панько: Зачекайте-но, хлопці, це моя буде. І тільки моя!
(Іде до мішка, гладить, «дівка» брикається. Хлопець лякається,
відходить назад.)
Дівка з мішка: Ой ти, хлопче молодий,
Забери мене з собою…
Господарка: Ой! Що ж ви купили. Чи не кота рудого в мішку принесли?
Панько: Хай йому грець! (Хреститься). Я тієї нареченої не хочу.
Дівка: Ой не кидай мене, Паньку, моє серденько!
Нехай тебе поцілую, моє серденько.
(Хлопці розв'язують. Панько хоче подивитися, «дівка» вискакує
до Панька, той тікає до господині, ховається).
Дівка:
Ой вийду я в садок,
Вийду погуляти,
Кого люблю — тому дам,
Личко цілувати.

П а н ь к о: А ти того... не брешеш? А чого так закриваєшся?
У тебе напевно зуби болять?

Дівка: Угу.
Панько: Ну то поцілуй же мене вже, як обіцяла.
(Панько закриває очі, «дівка» опускає руку і всі бачать,
що це хлопець з вусами).
А цур тобі, пек!
Господарка: Ну й насмішили хлопці!
Кум 1: А за це давайте викуп. А ну, скажи, куму, що цьому фантові присудити?
Кум 2: Заспівати пісню.

(Усі разом співають пісню «Ти ж мене підманула»)
1. Ти казала в понедiлок
Пiдем разом по барвiнок
Я прийшов тебе нема,
Пiдманула, пiдвела.
Приспів:
Я ж тене пiдманула,
Я ж тене пiдвела,
Я ж тене молодого
З ума-розуму звела.
Ти ж мене пiдманула,
Ти ж мене пiдвела,
Ти ж мене молодого
З ума-розуму звела.

2. Я казала у вiвторок
Поцiлую разiв сорок.
Ти прийшов мене нема,
Пiдманула, пiдвела.
(Ти… Я…….)

3. Ти казала у середу
Пiдем разом по череду
Я прийшов тебее нема,
Пiдманула, пiдвела.

(Я….Ти…..)

4. Я казала у четвер
Пiдем разом на концерт
Ти прийшов мене нема,
Пiдманула, пiдвела.

(Ти…….Я…………….)

5. Ти казала у пятницю
Пiдем разом до криницi
Я прийшов тебе нема,
Пiдманула, пiдвела.

(Я……….Ти……………)

6. Я казала у суботу
Пiдем разом на роботу
Ти прийшов мене нема,
Пiдманула, пiдвела.

(Ти………….Я………….)

7. Ти казала у недiлю
Пiдем разом на весiлля
Я прийшов тебе нема,
Пiдманула, пiдвела.

(Я……….Ти…………..)

Кум 1: А що цьому фанту присудить?

Кум2: Розповісти гумореску.

Кухлик
Петро Глазовий

Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має грошей, не мина жодної крамниці.
Попросив він: - Покажіть кухлик той, що з краю.
Продавщиця: - Что? Чєво? Я нє понімаю.
- Кухлик, люба, покажіть той, що з боку смужка.
- Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка.
Дід у руки кухлик взяв і насупив брови:
- На Вкраїні живете й не знаєте мови.
Продавщиця теж була гостра та бідова:
- У мєня єсть свой язик, ні к чєму мнє мова…
І сказав їй мудрий дід: - Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика, та не має мови!
Господарка:
І ось наставала година, коли молодь здійснювала головний ритуал Андрієвих вечорниць — кусання калити.

Бог людської долі Калита народився в найкоротший день, коли сонце в небі світить найслабше, щоб стати вічним опікуном молодого сонця Коляди, щоб теплом людських сердець уберегти той святий Божий дар непростого хліборобського року - врожай від злих ворожих сил. В народі кажуть:
- Взимку сонце заходить, а Калита сходить. Сходить з надією щасливої долі людей у новій зустрічі з весняним сонцем.
На вечорницях Калита – це великий корж із білого борошна, замішаного на меду. Він символізував сонце, вічний колообіг життя. Пекли його колись всі дівчата разом, кожна повинна була взяти участь у приготуванні Калити, навіть найменші дівчатка теж місили тісто по черзі, разом зі старшими.
Пекли у печі і запікали так, щоб вгризти її було важко. Посередині – дірка. В дірку протягували червону стрічку та й підвішували калиту до сволока в центрі хати.
Біля калити стояв вартовий – пан Калитинський. Він то опустить Калиту майже до підлоги, то підніме, що вже треба до неї стрибати. Він брав в руки квач, вмочений в масну сажу, ставав під калитою і запрошував гостя вкусити калиту. Отож кожен з учасників Андрієвих вечорниць почережно сідав на коцюбу (кочергу, рогача, лопату тощо) як на коня і «їхав» від порога до калити, ви¬робляючи при цьому різні скоки ногами, сам себе поганяючи чи імітуючи то іржання коня, то вигуки погонича. «Приїжджав» на коцюбі- "конику”, якого тримав двома руками. Всі його смішили. Якщо розсміявся, той отримував сажею по обличчю. Якщо ж таки не засміявся, то мав право спробувати укусити калиту. За невдалу спробу теж отримував свою порцію сажі. І так до кінця вечора майже всі хлопці були обмазані сажею.
Допомагали смішити всі присутні: кидали дотепи, самі сміялися. Під час кусання калити у хаті все колотилося, мов у пеклі: шум, сміх, регіт, гуки. Важко було не розсмія¬тися.

Під'їхавши до коржа «за щастям», вершник кла¬нявся писареві, і тут розпочинався діалог-змагання.

(Входить пан Калитинський з калитою і квачем. Дівчата тримають на мотузці підвішену калиту).
- Я, пан Калитинський, прошу пана Коцюбинського калиту кусати!

Давай кусай, але не забувай, що я буду по губах писати.

А наша калита,
Та й з маком і медом.
Її вміло відкусити
Кожному треба.

Йди до неї, кусай її,
Сторожа не бійся.
Кусай, кусай калиту,
Але не засмійся.

Йди до неї, кусай її,
І назад вертайся,
Якщо вдало відкусити,
Пару сподівайся.

(Коцюбинський їде на коцюбі).
- Добрий вечір, Калитинський!
- Добрий вечір, Кочержинський!
- Приїхав я калити кусати!
- А я буду по лобі писати!

- А навіщо калита тобі?
- Щоб не бути в журбі.
- А я буду сажею писати.
- А я буду калиту кусати.
Пан Калитинський:

- Діду, діду, я на коцюбі їду.

- Та хіба ж це кінь? Це якась шкапа на ногу піднята.
Ще й вислогуба.
А на ній сидить дзюба беззуба.

Пан Калитинський:
- А що везеш?
- Міх.
- А що в міху?
- Сміх.
- То засмійся.
- Нема чого сміятися, коли калиту кусати.
1-ий хлопець: – Їду, їду калиту кусати.

Пан Калитинський:
– А будеш нам слово казати?
- Буду.
- Що в світі найсильніше?
- Вода.
- Що в світі найпрудкіше?
- Світло.
- Скільки в світі зірок?
- Як у морі піску.
- Скільки в морі піску?
- Як на землі трави.
- Скільки на землі трави?
- Як проміння у сонця.
- Скільки проміння у сонця?
- Як у людини думок.
Пан Калитинський:
- Коли такі мудрі відповіді, то й калити високосної чоловік досягне.
Славно дбайте, калиту ославляйте.
(Знімає калиту і роздає всім учасникам порівну).
- Ой, досить, забавлятись, усіх веселити.
Бо вареничками треба всіх нам пригостити!

33. Їжте, гості, просимо щиро.
Вареники наші з сиром.
Вареники непогані.
Вареники у сметані.

(Дівчата виносять велику макітру вареників, хлопці ставлять поряд на
стіл куманець чи баранець)
Господарка:

От поволі затихають наші вечорниці.
Не забудьте ви дорогу у нашу світлицю.
Хай любов і щире слово душу вам зігріє.
Пам'ятайте, вечорниці в ніч на Андрія.

Дівчата і хлопці:
- Запам'ятаємо.

Господарка:
- Дякуємо вам, шановні гості, що завітали на наші вечорниці.

Скільки б не співали, а кінчати час,
Кращі побажання ви прийміть від нас.

Хай ваша хата буде багата
І хлібом - сіллю, й великим добром,
І дітьми хорошими, й здоров’ям добрим.
І піснею, злагодою, сімейним теплом!

34. Хай добрі люди, вам щастя буде,
Хай буде воля на все роздолля.

35. І ще вам бажаєм, щоб ви не старіли.

36. Щоб серцем й душою були молоді!

37. До рідного краю любов’ю горіли.

38. І користь приносили рідній землі!

(пісня «Побажання»)
Бувайте здорові,
Живіте багато.
А ми уїжаєм
Додому, до хати.
Приспів: Хай в вас і в нас
Все буде гаразд.
Щоб ви і ми
Щасливі були!
В е д у ч а :

Ну от і закінчилися наші вечорниці. Добре, що ото діти наші повертаються до минулого.
Рідними будуть їм батьківські пороги, і люди, і пам'ять. В людині повинно щось жити високе та святе.

Діти:

На всі світи й віки ти озернись,
Де слово перше вимовив колись,
Де пісня мамина і пестила, і гріла,
Ввійшла життям у душу і у тіло,

Живила серце соком калиновим,
Дорогу слала листячком кленовим.
А коли виріс, стала на порозі
Водою й хлібом з житньої зорі,

Не дай їй стать сліпим метеоритом,
Хай ще гарячим пролетіть над світом,
Не дай умерти серед нас живих.
Хоч скільки б там не обсідало лихо,
Не дай забутися, з якого роду,
З якого кореня у світі почались.

(Звучить пісня «Україна» Поплавського. Виконують усі учасники).

1. Прихилюсь я до тебе уклінно,
Побажаю і щастя й добра,
Тільки вірю не вмреш, Україна,
Бо співочий народ не вмира.

Переміниться світу будова
І сягне у космічну блакить,
Рідна мова моя, кольорова
На далекі зірки полетить.

Приспів:
У мене ти - одна єдина,
Одвічна радість і жура.
Ти будеш жити, Україно,
Країна щастя і добра.

2. І не буде нас доля цуратись
У карпатських, таврійських садах,
І не зможе ніхто відібрати,
Те, що ти зберегла у віках.

Доки пісня звучить солов’їна,
Щире слово в козацьких вустах,
Ти не вмреш, ти не вмреш, Україно,
Будеш жити у наших серцях.

Використани ресурси:

1. http://www.br.com.ua/referats/scenarios/85958.htm
2. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%87%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%96
3. http://yrok.at.ua/load/naochni_posibniki/vikhovna_robota/andrijivski_vechornici/26-1-0-1211
4. http://teacher.at.ua/publ/rodinne_svjato/20-1-0-9861
5. http://school5uman.ucoz.ua/blog/andrijivski_vechornici/2011-12-19-16
Категория: 4 клас | Добавил: ЕленаЗамаенко
Просмотров: 3895 | Загрузок: 12
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Міні-профіль
Суббота
10.12.2016
17:40


Погода
Цікаво знати
Дистанційне навч.
Хостинг фотоальбомов
Код кнопки
Сайт учителя П’ятих Олени Іванівни


Обміняємось кнопками


Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Счетчик посещений Counter.CO.KZ - бесплатный счетчик на любой вкус!

Посетители за день

    Скільки нас?
Зарег. на сайте: Всего: 3171
Новых за месяц: 10
Новых за неделю: 4
Новых вчера: 3
Новых сегодня: 0
Из них:
Администраторов: 1
Модераторов: 0
Проверенных: 5
Обычных юзеров: 3156
Из них:
Парней: 477
Девушек: 2694
Поиск